День захисника України має значно ширший контекст, аніж привітання чинних військовослужбовців. Це й день пам'яті та пошани всіх, хто впродовж століть боровся за свою землю і відстоював суверенітет України після здобуття нею незалежності. Сьогодні справа захисту української незалежності згуртувала і кадрових військових, і добровольців, і волонтерів, тому коло тих, кого ми вшановуємо як захисників України, включає і їх.

Довідка про історію свята

День захисника України призначено на церковне свято Покрови Пресвятої Богородиці. В Русь-Україну це свято прийшло з Візантії після запровадження християнства. Князь Ярослав Мудрий над Золотими Воротами в Києві збудував надбрамний храм на честь Богоматері.

Українська традиція вшанування Покрови була продовжена в козацьку добу. На Запорозькій Січі це свято було одним з найголовніших. Цього дня відбувалися ради, де вибирали кошового та старшину, а січові церкви зводили передусім на честь Покрови Пресвятої Богородиці. У Гетьманщині виникає й цілком новий тип ікони - "Козацька Покрова". На ній під омофором Діви Марії іконописці розміщують українських ієрархів, гетьманів, старшину та значних козаків.

У XX ст. традицію пошанування Покрови як опікунки українського війська перейняла Українська повстанська армія. Саме день 14 жовтня 1942 року вважається символічною датою її постання.

У ХХІ ст. другий рік святкування цього свята припадає на другий рік формування справжньої української армії — оновлення Збройних Сил України, їх професіоналізації та розвитку в найскладніших умовах — воєнної агресії.

Офіційне гасло відзначень: Сила нескорених

Обґрунтвання

"Кожен селянин, ідучи на працю в поле, завжди має з собою рушницю на плечах і шаблю або тесак при боці", - пише 1594-го про українців австрієць Еріх Лясота, посланець імператора Священної Римської імперії, який місяць пробув на Запорозькій Січі.

Козацтво - приклад того, як українці, навіть немаючи своєї держави, виявилися спроможними створити своє військо, а потім перетворити його у державне формування. Козацька держава XVII-XVIII ст. офіційно так і називалася — Військо Запорозьке, її наступницею стала Гетьманщина, що проіснувала до другої половини XVIII ст.

На початку XX ст. — під час визвольної боротьби та національної революції 1917-1921 років українські військові формування постають знову. Попри опір частини тодішньої політичної еліти, яка вважала, що Україні достатньо народної міліції, українці-військові російської та австро-угорської армій самі взялися організовуватися в регулярні одиниці. І не лише військові виступили на захист Батьківщини - підступи до української столиці перед навалою більшовиків у січні 1918-го боронив, зокрема, і курінь студентів-добровольців із київських університетів.

Коли з вибухом Другої світової війни Україна опинилася в лещатах поміж двох тоталітаризмів - червоного й коричневого, народ знову взявся творити своє військо - Українську повстанську армію. Це була єдина військова сила у Другій світовій війні, яка стратегічною метою своєї боротьби визначала створення незалежної Української держави. Відповідно, боролася проти всіх сил, що намагалися цьому завадити. УПА будувалася за принципами регулярної армії і попри те, що не опералася на жодну зовнішню підтримку, зуміла розбудувати структуру, через лави якої пройшло понад 100 тис. осіб. За участь у повстанському русі чи його підтримку каральні органи СРСР репресували понад півмільйона українців — тих, хто забезпечували армію матеріальними ресурсами та інформацією. УПА стала ще одним яскравим прикладом вміння українців творити і утримувати власне військо навіть за відсутності власної держави

Нинішній український воїн, який захищає українську державність у зоні АТО, — спадкоємець нескорених — тих, хто боронив кордони й безпеку своєї землі впродовж століть, часто в неймовірно складних умовах відсутності державності та атак значно сильніших ворогів, — дружинників княжих часів, козаків, січових стрільців, воїнів Української революції 1917-1921 років, повстанців Холодного яру та вояків УПА. Їх усіх — від давнини до сьогодення – і вшановуємо 14 жовтня, у День захисника України.

Список фільмів для показу в рамках кіно-марафону “Українці - народ-військо”.

1. «Українська революція» (2012 р., реж.: І. Канівець). Документальна екранізація спогадів генерал-хорунжого Армії УНР Всеволода Петріва 1917 – 1918 рр.

2. «Тризуб Нептуна» (2010 р., реж.: І. Канівець). Фільм, присвячений подіям Української революції 1917 – 1918 рр. у Севастополі, боротьбі українців за власний флот.

3. «Холодний Яр. Воля України - або смерть!» (2014 р., реж.: Г. Химич). Фільм про визвольну боротьбу українських повстанців проти російських окупантів 1919-22 рр.

4. «Срібна земля» (2012 р., реж.: Т. Химич). Стрічка, що розповідає про історію боротьби за національне та державне відродження українців на Закарпатті у 1919 – 1939 рр.

5. «Хроніка Української повстанської армії» (2014 р., реж.: Т. Химич). Збірник свідчень 34 очевидців буремних подій 1942 – 1954 рр.